чути

чу́ю, чу́єш, недок.

1) перех. Сприймати за допомогою органів слуху які-небудь звуки. || у знач. вставн. сл. Чується.

2) неперех. Мати слух.

3) перех. Мати які-небудь дані, відомості про кого-, що-небудь, знати про кого-небудь із розмов, чуток і т. ін.

4) перех., також із спол. як, що і т. ін. Те саме, що відчувати 1-3). || Відчувати на дотик що-небудь. || Триматися, дотримуватися чого-небудь під час руху. || Знаходити в собі, виявляти, мати що-небудь. || розм. Передчувати, відчувати, здогадуватися (звичайно про щось неприємне).

••

Не чу́ти себе́ — бути дуже схвильованим.

5) Виявляти, розпізнавати, знаходити кого-, що-небудь за допомогою органів нюху. || Передчувати близькість чого-небудь. Чути нюхом.

6) у знач. присл. Чутно, видно.

7) у формі 2 ос. теп. ч. чуєш, чуєте і рідко мин. ч. чув. Уживається для підкреслення сказаного, звернення уваги на кого-, що-небудь.